«Мама, а коли закінчиться війна?» «Що поганого ми зробили росіянам?» «Щоб той путін…» «Я піду восени до школи як завжди?» «Татко повернеться?» «Коли закінчиться війна давай підемо…»

Таке чутно в кожній українській родині. Холоне кров від того, що наші діти проживають такі часи. Жили, любили, планували, відчували, раділи і 24.02 почався відлік.

Діти все розуміють, не зважаючи на свій вік. Глибше навіть, ніж дорослі. Вони за ці важкі дні подорослішали на роки, помудрішали і всім серденьком бажають, щоб закінчилась війна. Не іграшок нових хотять, а одного – миру. Щоб вся родина була разом, щоб бути у себе вдома, щоб засинати під казочку і прокидатись від співу пташок, а не від сирен, щоб мама посміхалась, а не плакала.

Молимось за наших захисників щодня та щохвилини. І дитяче: «Все буде Україна» спонукає жити далі і вірити в перемогу, бо добро завжди перемагає зло.

Кожний намагається бути корисним. Хто як може. Не всім треба тримати зброю в руках. Чиїсь руки випікають хліб, хтось рятує життя, тримаючи скальпель, хтось рятує від пожеж, а хтось маленькими рученятами малює мир та рідну Україну.

«Наші малюнки дійсно побачать захисники?», - запитували маленькі оченята. «А якщо ми намалюємо гарні малюнки, то мир настане швидше?».

Віра і дитяча безпосередність творять дива. З таким підростаючим поколінням нам гарантоване щасливе завтра. Бо підростають майбутні лікарі, вчителі, захисники, рятувальники, поліцейські, вихователі, інженери, айтішники, а найголовніше ті, хто всім серцем любить свою рідну землю – свою неповторну Україну, ті, чиї серця наповнені добром і любов’ю.

Дякуємо дітлахам за підтримку, віру та за чудові малюнки! Заради вас, наші найдорожчі, скоро буде мир та спокій!

Управління поліції охорони у Вінницькій області