Ця історія про Наталію Пушину, якій довелося змінити професію на період бойових дій у Чернігові.

Є багато людей, які намагаються служити людству тим чи іншим шляхом. Волонтерство - одне з них. Цей вид діяльності вимагає бути людиною з великим серцем і робити те, за що не заплатять.

Наталія Пушина працює провідним бухгалтером в Управлінні поліції охорони в Чернігівській області. Коли Україну накрила жорстка війна, вона з чоловіком вирішили зробити свій внесок у Перемогу і почали допомагати людям.

- Як для вашої сім‘ї почалася війна?

- Як і для всіх українських сімей. У перший день війни не вкладалося в голові, що всі збиралися на роботу, а побігли в укриття.

- Чому не залишили місто, а залишились у такій небезпеці?

- Мій чоловік - військовий пенсіонер, майор запасу, але він не підлягає мобілізації через стан здоров’я. Ми чітко прислухалися до його порад, він пропонував мені з сином поїхати з міста, було багато варіантів. Але ми не змогли поїхати без нього, розуміли, що не зможемо жити на відстані.

- Як прийшли до того щоб стати волонтерами?

- Всидіти вдома чоловік не міг. Так як йому не дали зброї до рук, ми почали шукати шляхи як допомогти людям в такий складний час.

- З якими складнощами довелося зіштовхнутися? Що було найважчим?

- Найважчим було їздити під обстрілами по складам з продуктами, домовлятися з господарями, хто йшов на зустріч, а хто ні. Дуже дякуємо власникам магазину «Лис Микита» Радиславі Петрівні та Віктору Федоровичу, що протягом неспокійного часу в місті, відпускали продукти по прийнятним цінам, які ми купляли людям, які потребували їх. Пізніше нам зустрілася депутатка партії «Європейська солідарність» Чернігівської обласної ради, директорка ГО «Ліга ділових і професійних жінок України» і ми почали працювати волонтерами. На сьогоднішній день, чоловік продовжує займатися волонтерством, а я повернулась працювати до рідного Управління поліції охорони в Чернігівській області.

- Про що мрієте зараз?

- Мрію, як і всі - про мирне небо над головою та безхмарне майбутнє для нашої України і наших діточок! Закінчити цю статтю хочеться виразом Вольтера - «Кожна людина винна у всьому доброму, чого НЕ зробила». Тож, яким би, на вашу думку, маленьким не було ваше добро - робіть це! Жодна волонтерська праця не є незначною! У більшості випадків ті речі, які ви вважаєте неважливими, насправді можуть бути саме тим, що допоможе та врятує когось.

Пишаємося і дякуємо усім волонтерам!

Разом до Перемоги!

Управління поліції охорони в Чернігівській області