До 40-х роковин трагедії на Чорнобильській атомній електростанції розповімо історії наших співробітників — людей, які у 1986 році стали частиною великої боротьби з наслідками однієї з наймасштабніших техногенних катастроф в історії людства.

Серед них — співробітники Управління поліції охорони в Одеській області: Шевченко Олександр Михайлович, Ізмаїльський районний відділ, та Кишишьян Сергій Сергійович, Чорноморський районний відділ.

Шевченко Олександр розпочав свою службу у 1984 році у лавах ЗСУ. Уже через два роки, з перших тижнів після аварії, він опинився серед тих, кого направили ліквідовувати її наслідки. Проходячи службу у підрозділах цивільної оборони та хімічних військах у складі військової частини, він обіймав посаду командира відділення та водія-кранівника.

Його робота була складною та небезпечною. Разом із підрозділом він послідовно працював у різних зонах ураження — спочатку в 100-кілометровій, згодом у 30-кілометровій, а пізніше й безпосередньо в районі Чорнобильської АЕС. Він був залучений до комплексу робіт, спрямованих на припинення викидів радіоактивних речовин, очищення територій від забруднення, проведення радіаційного контролю та дезактивації так званих «радіаційних плям».

У найнебезпечніших умовах, не шкодуючи власного здоров’я, Олександр проявляв витримку, рішучість і справжню відвагу. Після завершення служби він пов’язав своє життя з правоохоронною системою. Зокрема, у 1999 році проходив службу в Державній службі охорони при Ізмаїльському міському відділі УМВС України в Одеській області.

Інша історія — Кишишьяна Сергія Сергійовича, який у 1986 році проходив службу в підрозділах охорони громадського порядку м.Одеси. У листопаді того року він був направлений до зони ліквідації наслідків аварії.

Свою службу ніс у Прип’яті — місті, яке стало символом трагедії. Обіймаючи посаду заступника командира загону, він відповідав за організацію служби та виконання завдань із забезпечення правопорядку. Одним із найвідповідальніших напрямів була охорона периметра та так званих «могильників» — місць, де зосереджувалася заражена техніка: сотні одиниць транспорту, що використовувалися під час ліквідації.

Окрім цього, він безпосередньо брав участь у вимірюванні рівнів радіації, що було критично важливим для контролю ситуації в зоні відчуження.

У цих умовах він провів 103 дні. За свою участь у ліквідації наслідків аварії отримав статус ліквідатора 1-ї категорії.

Попри всі випробування, сьогодні він з вдячністю говорить про життя. Після повернення із зони у нього народилася донька, якою він щиро пишається — і це, без сумніву, одна з найцінніших нагород життя.

Історії Олександра Шевченка та Сергія Кишишьянa — це не лише про виконання службових обов’язків. Це про людей, які опинилися в умовах підвищеної небезпеки, але не відступили. Про тих, хто діяв швидко, рішуче і відповідально, розуміючи всі ризики.

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.

Управління поліції охорони в Одеській області