Протягом заняття робилися акценти на види образ, зокрема, побутові (на тих, з ким я пересікаюсь в побуті ), сімейні, масштабні (на країну, закон, рід, Бога тощо), задавнені і свіжі, активні і тліючі.

Ображаючись ми перестаємо отримувати підтримку і підживку від основних життєвоважливих для людини систем. Прояснили основні функції образ: сигнальна: «Подивись, мені погано»; захисна: «Допоможи мені»; комунікативна: «Я, спілкуючись, ображаюсь». Вивели формулу образи, що звучить приблизно так: «Я не хочу, щоб дана людина була такою», яка тісно межує з формулою гніву: «Я не хочу, щоб так було».

 Образа – це внутрішнє рішення самої людини  сприймати ситуацію, яка склалась, як образливу. Для того, щоб справитись з образливістю, для початку необхідно усвідомити: дана емоція виникає на стику моделі очікування поведінки іншого з реальною поведінкою. Така невідповідність поведінки людини з нашими очікуваннями викликає емоційну реакцію образи. Тут важливо – вміти пройти етап прийняття відмови, тобто дозволити ситуації бути такою, яка вона є, вийти із стану злиття з іншою людиною чи зовнішнім середовищем. 

Важливо зрозуміти, що люди не завжди приймають однакові рішення і від цього ніхто не став гіршим, так інколи буває. Людина може рухатись по таких схемах:

– Видумані нами очікування – Образа – Гнів – Смуток – Нервовість – Хвороби.

– Прийняття відмови – Заспокоєння – Прощення – Відповідальність за своє життя – Пошук нових можливостей.

За допомогою арт-терапевтичної практики поліцейські побачили свої стратегії поведінки в стані образи, усвідомили власні механізми переживання образ; вчилися слухати і чути своє внутрішнє «Я», розвивати емоційний інтелект, а також вибудовувати адекватні очікування до людей і ситуацій. Вивели формулу адекватності як лідера: Ображені намагаються образити, щасливі – ощасливити».