Бути людяним, розуміючим, допомагати та чути, розвиватись усім без винятку, навчатись, працювати та гідно жити – це все про безбар’єрність.

МИ всі ОДНАКОВІ і це головне! Ми маємо рівні права і хочеться, щоб абсолютно всі мали рівні можливості. Саме тому наша держава почала надважливу роботу, щоб в нашій країні себе комфортно почував кожний.

Безбар’єрність – це тоді:

- коли сходинки не стають на заваді;

- коли низькі пороги та широкі двері;

- коли на інвалідному візку можна дістатися всюди;

- коли мама з дитячим візком почуває себе комфортно, користуючись транспортом;

- коли люди не комплексують іти на танці через поважний вік;

- коли є розуміння соціуму, що всі однакові та мають рівні можливості та права.

Сьогодні, 26 листопада, під час відеоселекторної наради було обговорено багато важливих моментів. Вікторія Артеменко – керівник сектору комунікації Департаменту поліції охорони наголосила, що безбар’єрний простір – це наше сьогодення  і майбутнє. Жестова мова стала невід’ємною частиною багатьох телевізійних програм, сайтів державних органів. Маємо вживати правильні слова, щоб людей ні в якому разі не образити своєю необізнаністю. Створюємо умови, щоби всі могли дістатися пункту призначення і не зупинитись на візку перед височенними сходами. На нараді були присутні психологи та представники з питань комунікації.

Про людину, що має інвалідність ми говоримо «людина з інвалідністю»; маломобільні групи населення – «люди похилого віку», «люди з інвалідністю», «люди з малими дітьми»; жінка, яка має темну шкіру – «темношкіра»; людина, що живе на вулиці не безхатько чи злидень, а «бездомний».

Недарма кажуть, що словом можна зцілити і вбити. Потрібно ретельно підбирати слова і вислови, бути толерантним і чуйним. І пам’ятайте, що люди з інвалідністю, батьки з дітьми, люди старшого віку серед нас і одного дня ми можемо стати одними з них…

                                  Управління поліції охорони у Вінницькій області