Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – прийняття та виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми, проблема торгівлі людьми залишається актуальною і це негативне явище має стійкі тенденції до поширення.

Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів. Торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Отже, торгівля людьми це злочин. Боротьба з торгівлею людьми є невід’ємною складовою діяльності органів Національної поліції, в тому числі поліції охорони.

Працівники поліції охорони в своїй службовій діяльності контактують з різними категоріями населення. Кожен поліцейський повинен використовувати всі свої можливості, в межах правового поля, щодо отримання інформації про злочини пов’язані з торгівлею людьми. Проявляти пильність, спостережливість, бути поінформованим щодо ознак даного виду злочину. Інформація про можливі факти торгівлі людьми, яка надходить у розпорядження поліцейського, повинна оперативно надаватися підрозділу по боротьбі з торгівлею людьми.

Своєчасне виявлення вищезазначених категорій осіб та надання їм інформаційних, консультаційних, правових, соціально-психологічних послуг, перенаправлення таких жертв до відповідних служб і надання їм допомоги сприяє громадській безпеці та запобігає повторним випадкам торгівлі цими людьми.

Щоб зрозуміти, чи існують підстави вважати, що певна особа стала жертвою торгівлі людьми, потрібно врахувати узагальнений багаторічний досвід діяльності правоохоронних органів та громадських організацій, які надають допомогу таким особам.

Характеризуючи особу, яка постраждала від торгівлі людьми, досить важко визначити чіткий та вичерпний перелік ознак для її виявлення. Кожна людина унікальна та індивідуальна, у кожної свій характер та темперамент, свій попередній досвід спілкування з оточуючими; різні умови проживання, релігійні переконання, моральні цінності, сімейний стан та відносини в сім’ї тощо. І найголовніше – поняття норми у кожного різне.

Існують певні індикатори або ознаки, знаючи та розуміючи які набагато простіше відбувається процес виявлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Розрізняють суб’єктивні (непрямі) та об’єктивні (прямі) ознаки торгівлі людьми.

 

Суб’єктивні (непрямі) ознаки – ті, які пов’язані із загальним описом «середньостатистичної» жертви торгівлі людьми та визначають її вік, стать, місце походження, зовнішній вигляд, психічний та фізичний стани, поведінкові реакції тощо.

Вони включають:

• зовнішній вигляд: неохайність; яскравий макіяж; втомлений вигляд; невідповідність одягу (сезону або ситуації).
• фізичний стан: наявність слідів фізичного насильства (синці, опіки, рубці); наявність травм (каліцтв); захворювання статевої системи (в т. ч.інфекції, що передаються статевим шляхом); алкогольна, наркотична, інша залежність.
• психологічний стан: неможливість контролювати свої емоції; відсутність віри в себе; злість, ворожість; агресія; страх; почуття немотивованої тривоги; гнів; відчуття безпорадності; шок; розгубленість; провали в пам’яті; виражене почуття провини; депресія; суїцидальні наміри.
• поведінкові реакції: плач; замкнутість; небажання говорити; уникання погляду; демонстративна поведінка; звинувачення інших або себе в тому, що сталося.

Об’єктивні (прямі) ознаки – ґрунтуються на зіставленні подій, про які стало відомо, з трьома складовими злочину «торгівля людьми»: дії, способи та мета. Їхній зміст та характеристика визначені в Законі України «Про протидію торгівлі людьми».

Крім того, значну допомогу державним структурам надають громадські організації, що мають багаторічний досвід протидії торгівлі людьми в Україні. Вони сприяють місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у наданні комплексної допомоги постраждалим від торгівлі людьми, безпосередньо надають психологічну, матеріальну, медичну, правову допомогу, сприяють у забезпеченні тимчасового притулку, а також ведуть інформаційно-роз'яснювальну роботу із населенням щодо ризиків торгівлі людьми та забезпечення власної безпеки тощо.

Наприклад: