Голодомор 1932–1933 років, а також масові штучні голоди 1921–1923 та 1946–1947 років стали одними з найстрашніших трагедій в історії українського народу. Вони забрали життя майже десяти мільйонів українців, залишивши глибокі рани у нашій національній пам’яті. Це були не стихійні лиха, а свідомо організовані злочини тоталітарної влади, спрямовані на придушення нашої свободи, культури та ідентичності.
Сьогодні ми схиляємо голови перед невинними жертвами, які загинули від голоду, репресій та страху. Ми згадуємо мільйони селян, дітей, жінок і чоловіків, які стали жертвами нелюдської політики. Їхні страждання — це наш біль, але й наша сила, адже пам’ять про них робить нас єдиними та незламними.
Свічка скорботи та пам’яті хай буде символом світла, що розвіює темряву. Вона є знаком нашої віри в те, що правда переможе брехню, добро — зло, а життя — смерть. Ця свічка єднає українців у всьому світі, нагадуючи, що ми — народ, який вистояв і продовжує боротися за право бути вільним.
Ми пам’ятаємо, щоб подібні трагедії більше ніколи не повторилися. Ми шануємо тих, хто загинув, і тих, хто вижив, щоб передати нам правду. Ми зобов’язані берегти цю пам’ять для наступних поколінь, щоб вони знали ціну свободи та ціну людської гідності.
Пам’ятаємо. Шануємо. Єднаємося.
