Сьогодні Андрій Коновалов працює фахівцем у справах ветеранів Вінницького вищого професійного училища Департаменту поліції охорони. Він — ветеран війни, захисник України, учитель фізичної культури, спортсмен, чоловік і батько двох дітей. За цим переліком — шлях людини, життя якої назавжди змінило 24 лютого 2022 року.

Андрій родом із Донецька. До повномасштабного вторгнення працював учителем фізичної культури у школі міста Добропілля Донецької області. Спорт завжди був важливою частиною його життя, а робота з дітьми — справою, у якій він говорив не лише про фізичну підготовку, а й про відповідальність, патріотизм та любов до своєї країни.

28 лютого 2022 року Андрій добровольцем став на захист України. Уже 2 березня склав військову присягу, а за кілька днів заступив на бойовий пост у Краматорську. З позивним «Фізрук» воював на Донецькому та Луганському напрямках. Для нього рішення піти на фронт було усвідомленим: те, про що роками говорив своїм учням, настав час підтвердити власним вчинком.

7 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Сватового на Луганщині Андрій наступив на протипіхотну міну. Внаслідок тяжкого поранення він втратив нижню кінцівку.

Попереду були тривале лікування, протезування та реабілітація. Повернутися до активного життя допоміг спорт. Андрій знову почав тренуватися, ставити перед собою цілі та поступово повертатися до звичного ритму життя.

Після поранення він продовжив працювати з молоддю — викладав фізичну культуру в селі Павлівка Хмільницького району Вінницької області. Сьогодні Андрій є членом команди «Вінницькі Титани», займається спортом та працює у Вінницькому вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони, де опікується питаннями ветеранів.

Війна змінила його ставлення до багатьох речей. Після пережитого особливо цінними стали прості речі: бути поруч із родиною, бачити, як ростуть діти, займатися улюбленою справою, спілкуватися з людьми та мати можливість будувати плани.

Сьогодні його головна мотивація — родина та спорт, а найбільша мрія — мир і Перемога України. Андрій хоче, щоб його діти та всі українські діти могли спокійно навчатися, ходити до школи, будувати своє майбутнє і не переживати того, через що довелося пройти їхнім батькам.

Особливі слова він адресує ветеранам, які зараз проходять лікування та реабілітацію:

«Не опускати руки. У жодному разі. Потрібно шукати себе, нові цілі, нові можливості та сенс життя».

Шлях Андрія Коновалова — від учителя фізичної культури до захисника України, від тяжкого поранення та реабілітації до повернення в професію, спорт і активне життя. Сьогодні свій досвід він використовує, щоб працювати з молоддю та підтримувати ветеранів.

Його історія — про здатність після найважчих випробувань знаходити нові сили, нові цілі й продовжувати рухатися вперед.